Кілька слів про законність притягнення до відповідальності за ха-барництво

neskolko-slov-o-korupciЗгідно диспозицій ст.368 КК України, кримінально караним є:

1. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної ви-годи, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчи-нення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службо-вого становища.
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі.
3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповіда-льне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вима-ганням неправомірної вигоди.
4. Діяння, передбачене частинами першою, другою або третьою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Єдиним документом Вищих судів України, що наділені правом роз’яснювати правильність застосування норм ст.368 КК України, на час написання даної думки є Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року (надалі Постанова ВСУ №5).
Згідно абз.1 та 2 п.2 Постанова ВСУ №5, «відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, по-кладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу».

 

Але слід зазначити, що на дату ухвалення Пленумом ВСУ Постанови №5 стаття 368 КК України, діяла в наступній редакції:
1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара.
3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка за-ймає особливо відповідальне становище.
При цьому, на дату ухвалення Постанови ВСУ №5 в нормах КК України були відсутні норми статті 369-2 (зловживання впливом), згідно з диспозиціями ч.2 та ч.3 якої:
2. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди —
3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Аналіз ст. 369-2 КК України вказує, що це умисний злочин з формальним складом і здійснюється в трьох основних формах:
а) пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави;
б) одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди;
в) одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Фактично диспозиції ст.369-2 КК повторно відтворюють зміст діянь, які вважаються зловживанням впливом, що у ст. 12 Кримінальної конвенції Ради Європи проти корупції (1999 р.) та ст. 18 Конвенції ООН проти корупції (2003 р.), яки більш уточнюють перелік суб’єктів, які пропонують за «неправомірну перевагу» вплинути на прийняття рішення особами, які уповноважені на виконання функцій держави.
Так, у ст.18 Конвенції ООН проти корупції крім інших осіб зазначені і посадові особи, які своїм впливом пропонують отримати неправомірної переваги для ініціатора таких дій.
Таким чином, можна беззаперечно стверджувати, що за ст. 369-2 КК України, з врахуванням положень ст. 22 КК України до відповідальності фактично притягуються дві категорії суб’єктів злочину:
1) особи, які пропонують або надають неправомірну вигоду особі, яка пропонує чи обіцяє вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (ч. 1 ст. 369-2 КК України);
2) особи, які одержують неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення осо-бою, уповноваженою на виконання функцій держави (в тому числі поєднане з вимаганням такої вигоди), або пропонують здійснити вплив за надання такої вигоди (ч. 2 та ч. 3 ст. 369-2 КК України).

При викладених обставинах, вважаю за можливе зробити висновок, про невідповідність абз.1 та 2 п.2 Постанови ВСУ №5 нормам чинного КК Укра-їни.
Так як на нашу думку, у разі коли «службова особа одержала неправомірну вигоду за виконання чи невиконання таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу», то зазначені дії охоплюються нормами ст.369-2 КК України, а ні у якому разі ст.368 КК України.

Поделиться в соц. сетях:

Запись опубликована в рубрике Новости. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий