Один із способів запобігання незаконної депортації.

На нашу думку, існує можливий спосіб захисту  осіб разі вчинення прокуратурою України дій по виконанню запиту  від компетентних органів іншої країни на їх видачу у зв’язку з участю в АТО, за критику влади цієї країни та інші фактично не існуючи злочини.

Так, зазначена особа може бути затримана правоохоронними органами України та предстати перед слідчим суддею місцевого суду  з передбачених Законом підстав для тимчасового арешту в порядку ст. 583 КПК України. З метою подальшої її видачі для притягнення до кримінальної відповідальності на території іншої держави в порядку Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року.

Але, якщо у разі, коли зазначена особа звернулась зокрема через свого представника за договором та ордером — адвоката, у порядку передбаченому  Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні» (далі Закон) до місцевого підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України з заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зазначена особа є такою,  що її  видача (екстрадиція) не здійснюється до остаточного розгляду заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, встановленому законодавством України, зокрема вирішення судових скарг  на рішення ДМС України за результатами розгляду зазначеної заяви.

Тобто, у разі відмови органів ДМС в задоволенні відповідної заяви особи про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до вирішення скарг зазначеної особи поданих на данні рішення ДМС в порядку адміністративного  судочинства (усіма інстанціями ), екстрадиція вказаної особи є незаконною.

Так, згідно з ч.4 ст.590 КПК України, рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Крім того, відповідно до положень Статті 29 Конституції України, ст. 5 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини» (1950 p.) та п.2 ч.1 ст.586 КПК України,  відносно даної особи повинні бути припинені тимчасовий арешт або запобіжний захід, у разі їх обрання до вирішення питання про екстрадицію.

 

Поделиться в соц. сетях:

Запись опубликована в рубрике Новости. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий